Як же ми чекали цієї поїздки! Ще з самого початку, коли прочитали на сертифікаті учасника ЛОНЗ перелік країн, якось виділили Шрі-Ланку та Індію у особливу категорію. Та воно і не дивно, оскільки цей острів дуже віддалений від нас, і те, що ця подорож буде для нас новим відкриттям, ми не сумнівалися. Ще в очікуванні поїздки начиталися відгуків і зарядилися позитивними емоціями від туристів, які вже там були, і вирішили прислухатися до порад, які вони давали і, як потім виявилося, вони нам дуже допомогли. Ми ще раз переконалися, що якщо гарно підготуватися до відпочинку і не полінуватися виділити трошки часу, щоб дізнатися про місце, яке обрали для довгоочікуваної поїздки, то вона вдасться на славу і ви обов’язково будете задоволені. Так от про нашу останню пригоду під назвою Шрі-Ланка…
Переліт. Ну що тут скажеш, ми думаємо, всі уявляють, де на карті знаходиться острів Шрі-Ланка і тут просто треба набратися терпіння, і з мужністю, як справжні туристи, витримати довгий переліт. Можна уявляти, як ви будете лежати на пляжі під пальмами і слухати прибій океану, або з захопленням дивитися на купання слонів, ну або тікати в джунглях від справжнісінького тигра (ну це для екстремалів).
Бо, як тільки ми прилетіли і команда JoinUp доставила нас у готель на березі океану, все, що ми уявляли, стало реальністю. І часу та бажання, щоб жалітися на втому і шкодувати себе, не було. Ми потрапили у зовсім інший світ, тут все було цікавим і хотілося чим більше дізнатися про нього і насолодитися, бо то є справжня екзотика і тепер ми зрозуміли значення того слова.
Поселившись і трохи розпакувавши речі, ми пішли знайомитись з його величністю океаном… І справді, коли ідеш на широчезному пляжі по золотому гладенькому піску і коли накатує хвиля, то відчуваєш, що таке сила природи, сила води, коли не так просто встояти на ногах, але ми відчували себе героями і з задоволенням пірнали у хвилях і сміялися і раділи першій зустрічі з океаном!
Гуляючи по березі, ми зустріли дуже хороших людей Олену та Володю, які так мило до нас привіталися нашою рідною українською. Вони з Кіровоградщини і відпочивали тут вже більше тижня, тому мали чим поділитися, і ми дуже вдячні їм, так як самі використали їх маршрути і побачили дуже красиві місця.
А ще ми розповіли свою історію перемоги у проекті НАЙКРАЩИЙ ВІДПОЧИНОК НА ЗЕМЛІ і бачили, що вони щиро раділи за нас! Вони були настільки захоплені Шрі-Ланкою, що хотіли побачити чим більше її красот і не гаяли часу.
Ну і вже наступного дня після сніданку ми поїхали у селище Міріса, де було три затишні лагуни, розкішні пляжі і, якщо піднятися на гору за останньою лагуною, то відкриваються захоплюючі краєвиди.
До речі, добралися ми сюди на місцевому поїзді, про який нам розказали наші земляки, і ще сказали, що це такий собі екстремальний атракціон і ще й дешевий вид транспорту, а так як їхній автобус, за відгуками, теж атракціон, то ми спробували і те й інше. На станції і у поїзді відчувається, що час тут ніби зупинився, все стареньке, а апарат для компостування квитків з далекого минулого, коли приїжджає поїзд — місцевий шріланкієць іде і вручну закриває шлагбаум, за цим всім цікаво спостерігати і неможливо не дивуватися.
А самі шріланкійці дуже доброзичливі і приємні люди, правда, вони не соромляться і розглядають туристів, посміхаються при зустрічі, а маленькі дітки вигукують: «Hello! Hay!» як тільки бачать когось, не схожого зовні на них. Один хлопчик так задивився на нас, коли ми фотографували банани, що ми не могли не віддати йому печиво, як маленький гостинець: стільки ж то було радості у тієї дитини! І взагалі ми почитали, що можна з собою взяти наш шоколад або насіння соняшника, вони його полюбляють. Лишали шоколад у вигляді чайових, а потім нас зустрічали ось такі сюрпризи у номері.
Ще був момент, коли молоді хлопці і дівчата підійшли до нас і по черзі стали фотографуватися з нами. Ми відчували себе, як Бред Піт і Анджеліна Джолі в оточенні фанатів – незвично так!
Тут багато було цікавих моментів, про всі і не напишеш. У своїх поїздах ланкійці носять по одному упаковані і розрізані яблука, посипані корицею, і продають поштучно, як екзотичний фрукт, а бананів майже не їдять, так як їх тут стільки! І взагалі різноманітних фруктів тут дуже багато, ми все старались хоч би спробувати, а потім згадували, як же називається те, що ми їли: папая, маракуя, манго, саусеп, банани червоні, банани жовті, ананаси, кокоси і багато чого іншого. На ринках продавці намагаються пояснити, що смачно, а що вже надто екзотично, і дуже гарно говорять англійською, до речі.
Наступного дня ми познайомились ще з одним транспортним засобом на Шрі-Ланці – “тук-туком”, який підвіз нас до залізничної станції. Вони тут на кожному кроці і завжди готові доставити вас, куди забажаєте. Цього дня ми запланували поїздку у Хікадуву, де коралові рифи ростуть дуже близько біля берега і між ними плавають сотні різнокольорових рибок, а також, якщо пощастить, можна зустріти величезних черепах. Нам дуже сподобалося, що навіть без спеціального костюма і спорядження, просто з маскою, можна зайти по коліна у воду і опинитися у морському акваріумі. Також тут є прокат спорядження для дайвінгу і спеціальні човни з прозорим дном. Ми кормили рибок, а вони просто вискакували з води.
Місцеві хлопці запропонували сплавати з нами на глибину далі від берега і показати там черепах, вони взагалі люблять знайомитися з туристами, запрошували нас до себе у гості і жартували, чи то всерйоз хотіли знайти собі у пари симпатичних українок. Повертались додому ми через місто Гале, де зробили собі екскурсію у форт, який збудували голландці ще у XV ст., а ще зайшли у супермаркет, де накупили фруктів.
Ми ще дуже хотіли поїхати на екскурсію углиб острова на чайні плантації, побачити слонів, але у нас, на жаль, було мало днів, тому слонів будемо дивитися вже в Індії, а чай купили на місці собі і на подарунки додому. Крім чаю, зі Шрі-Ланки можна привезти дерев’яні статуетки слонів, ефірні олії, спеції, а ще ми натрапили на магазинчик зі шкіряними сумками ручної роботи. Ціни тут дуже доступні і ще можна торгуватися. Ще ми їздили вже в останній день на ферму, де вирощують, а потім випускають в океан черепашок.
Взагалі це місце виправдало наші очікування і, можливо, ми не встигли побачити все, що хотіли, проте встигли захопитися неймовірною природою, де все буяє і зеленіє, силою і величчю океану, колоритною і дружньою атмосферою, яку створюють завжди люди, і тут – це добрі ланкійці. Ми не боялися їм посміхатися і спілкуватися з ними, вони хочуть допомогти нам, туристам — чи то підвезти на тук-туці, чи є такі хлопці – “бічбої”, які організовують екскурсії — а заодно і заробити, але їм можна сказати “ні” і вони зрозуміють.
Настав час збирати валізу і вирушати знову у далеку дорогу додому. Проводжали нас уквітчані гірляндами пальми і така собі імпровізована шрі-ланкійська ялинка, тут теж готуються до святкування Нового року. Ми вчасно прийшли на рецепшин готелю, але наш автобус трохи запізнювався, та ми спокійно чекали, поки те запізнення не затягнулося на годину. Почали бити тривогу, але нас заспокоїли, сказавши, що нас просто забули. Ну ми то може і не проти лишитися на Шрі-Ланці, але ще ж попереду Індія, сніжна Австрія… та і зібралися вже! Але готельний гід Роман все порішав і ще за годину приїхав комфортабельний мінівен і швидко доставив нас у аеропорт Коломбо.
Ну а далі все по колу… літак – Дубаї – літак і ми вдома! Пуховики, шапки і шарфики – зима, одним словом, хоч вона у нас цього року по скороченій програмі і скоро знову літо під назвою Гоа!!!
