Про свою подорож до Туреччини розповідають переможці акції Найкращий відпочинок на Землі:
Привіт усім! У нас стільки позитивних вражень, що треба швиденько з вами ділитися, щоб передати хоча б частинку! Хочеться, щоб кожен відчув те, що відчуваємо ми, подорожуючи з однієї країни в іншу, крокуючи вулицями міст, де наші ноги до того не ступали, і спостерігаючи все навколо, що раніше бачили лише на фото у журналах і мріяли про можливість побувати і там і тут. Виявляється, мрії такі збуваються!
Ми повернулися з Туреччини. І знаєте, забуті навушники ми знайшли, але цього разу забули свої зубні щітки :) . Але це не засмучує, навпаки — буде привід повернутися ще раз, чому ми будемо дуже раді, оскiльки пречудово провели свій відпочинок у готелі Fun&Sun Jacaranda між містечками Кадрі та Белек у Туреччинi. Готель дуже класний і його фішкою є те, що у ньому відпочивають лише туристи з України та Росії, а тому відпочиваєш у Туреччині серед своїх.
Fun&Sun Jacaranda — це готель категорії HV – у ньому є лише два невеликі корпуси готельного типу і мабуть біля двадцяти маленьких будиночків, так званих «бунгало», а вся територія – парк соснових та евкаліптових дерев. Що стосується ресторанів – то їх було аж п’ять. Чотири з них працювали за системою a-la-card і ще один – головний (шведський стіл), саме у ньому ми і поповнювали свої енергетичні запаси. А між сніданком і обідом у нашому графіку було відвідування кондитерської, де за чашкою капучіно ми смакували кожного разу нові тістечка і печиво. І особливо було помітно, що у готелі велику увагу приділяють дитячій анімації. Якби навіть комусь хотілося приїхати на відпочинок і не виходити за шлагбаум готелю, то навіть так не довелося б нудитися: басейни, хороший пляж, спортивні площадки, SPA, у якому ми грілися після купання у морі і живий куточок, який жартома називають курятником.
Але ми як і завжди на місці не сиділи – бродили вздовж моря, ходили у містечко Кадрі, маркетForsa (який для наших туристів назвали ЦУМ), прогулювалися під пишними кронами південних сосен у гольф клубі, але головною принадою для нас все ж була Анталія, до якої було всього півгодини автобусом. Спочатку ми розвідали підступи до неї, а потім з Google maps склали план штурму. По-правді кажучи наша поїздка була ще дещо стресовою. Ми облажалися, не купивши попередньо карту Анталії, а коли приїхали на кінцеву зупинку (район Мayden, який ми собі переклали як «майдан», щоб запам’яталося), також не змогли її купити.
Спершу ми поїхали на трамваї зовсім не туди, куди планували, ще й переплатили вдвічі за проїзд, так як нас розвів один молодий та спритний турок. Потім гуляли центром міста навмання, а ввечері, коли вже темніло, їхали в маршрутці і шукали у вікнах, де ж той наш майдан, з якого їде маршрутка до нашого готелю. На щастя, ми таки повернулися, бо були вже думки про те, що доведеться ночувати на пляжі в Анталії. Пересічні турки, яких ми зустрічали, не дуже добре розуміли російську і знали лише окремі слова англійською, тому шукайте допомогу у інфоцентрах і більш досвідчених відпочиваючих. Але добре те, що добре закінчується. Загалом, ми провели чудовий день у новому для нас місті – пили гранатовий фреш, гуляли парками, набережною, сувенірними ринками і просто вздовж широчезних автомагістралей.
Кульмінацією нашої пригоди стало відвідання 131-метрового акваріумного тунелю. Це дійсно крута штука, якої ми собі і уявити не могли. А тому були дуже раді, що знайшли його самі і змогли «зануритися» у підводний світ. Приємно було бути в оточенні величезних риб та акул, коли вони за склом :) . Повернувшись, ми думали, що годі з нас тих пригод, але через кілька днів нам знову зачухалися ноги і ми вдруге поїхали в Анталію. На цей раз наш шлях пролягав через водоспад Дьюден, історичний центр міста і звичайно ж крамниці, де ми накупили солодощів, керамічну тарілочку з турецьким розписом, кілька магнітів на холодильник і на подарунки, шоколаду, гранат і червоні балетки у наполегливого турка.
На саме завершення ми пограли у гольф. Це дуже дороге задоволення цей гольф, але нам знову пощастило – всього за три євро ми мали можливість вперше у житті потримати клюшки і зробити наші перші удари. Сподіваємося, нам ще не раз випаде така нагода, бо гра насправді сподобалася. Останній вечір взагалі є незабутнім, так як провели ми його на концерті одного з найвідоміших, двічі занесеного до книги рекордів Гіннеса, танцювального колективу — Вогні Анатолії, які гастролюють по всьому світу.
Сім днів пролетіли і настав час відльоту додому, але нам не сумно повертатись, так як вдома чекають рідні і друзі, які вже по дорозі з аеропорту засипали телефонними дзвінками. До того ж ми знаємо що попереду нас чекає романтичний Париж, царство норвезьких фйордів, катання на лижах в австрійських Альпах, довгоочікувані та зовсім незнайомі Індія та Шрі-Ланка.
P.S.: і ще один приємний момент: щоб побувати у Голівуді тепер не потрібно летіли у Лос-Анджелес, він сам прийшов до нас! Не вірите? Ось, дивіться самі …
